Особисте життя Тетяни Трощинської відоме переважно з її власних інтерв’ю, авторських матеріалів і публічних дописів. Журналістка відкрито говорить про родину, смерть сина Тараса та життя після важкої втрати, водночас не розкриваючи тих подробиць, які стосуються приватного життя інших близьких.
Родина та батьківське коріння
Тетяна Трощинська — публічне ім’я журналістки, справжнє ім’я якої — Тетяна Володимирівна Федорів. Вона навчалася журналістиці у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а 2013 року стала докторкою наук з державного управління після захисту дисертації, присвяченої управлінню репутацією органів державної влади.
У 2024 році Тетяна Трощинська стала лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе. У її біографії професійна діяльність поєднується з особистими темами, про які вона говорить тоді, коли вважає їх важливими для ширшої суспільної розмови.
Батьком Тетяни був Володимир Павлович Трощинський, який жив у 1951–2026 роках. Він був українським істориком, доктором історичних наук і професором. У журналістки також є сестра: відомо, що після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році родина певний час жила в неї у Тернополі.
Трагедія втрати сина Тараса
У Тетяни Трощинської був син Тарас Федорів. У 2023 році він помер у віці 18 років від онкологічного захворювання. На той час Тарас був першокурсником Києво-Могилянської академії. За словами матері, від різкого розвитку тяжкої хвороби до його смерті минуло лише 18 днів.
Після смерті сина Тетяна почала більше говорити про життя з утратою, пам’ять про близьку людину та реакції оточення на чуже горе. Вона звертає увагу на те, що люди після тяжкої втрати нерідко стикаються не лише з власним болем, а й із розгубленістю інших, невдалими словами підтримки або спробами уникати теми смерті.
У публічних розповідях Трощинська не приховує причину смерті Тараса та короткий перебіг його хвороби. Водночас головною темою для неї залишається не медична історія, а досвід людини, яка продовжує жити після смерті близького, зберігаючи пам’ять і зв’язок із ним.
Проєкти про досвід горя: книга та подкаст «Любов не минає»
У 2024 році на Радіо Культура стартував авторський проєкт Тетяни Трощинської «Любов не минає». Його формат сама авторка описувала як аудіощоденник про життя з утратою. У випусках особисті рефлексії поєднуються з історіями інших людей і розмовами з фахівцями.
У 2025 році вийшов другий сезон подкасту. Частина його випусків була присвячена матерям українських військових, які загинули на війні, а також способам пам’ятати близьких і говорити про смерть без замовчування.
Того ж 2025 року вийшла однойменна книга Тетяни Трощинської «Любов не минає». Вона виросла з особистих записів, досвіду авторки, історій інших людей та тем, які звучали у подкасті:
- проживання втрати;
- пам’ять про близьких;
- підтримка в горі;
- розмови про смерть;
- воєнні втрати;
- ритуали пам’яті.
Книга й подкаст звертаються не лише до батьків, які втратили дітей. Вони також говорять до друзів, родичів і колег людини в горі, пояснюючи, чому універсальних сценаріїв скорботи не існує і чому підтримка має враховувати стан та потреби конкретної людини.
Приватне життя та позиція щодо публічності
У відкритих авторитетних джерелах немає підтверджених актуальних даних про теперішнього чоловіка Тетяни Трощинської або її нинішній сімейний статус. Так само не варто робити висновки про особу батька Тараса лише на основі прізвища сина чи старих біографічних згадок.
У публічних розмовах Трощинська відкриває ті особисті теми, які вважає важливими для суспільної дискусії. Вона говорить про родину, ідентичність, книжки, домашніх улюбленців, пам’ять і власний досвід утрати, але не розкриває подробиць стосунків інших членів сім’ї без потреби.
Такий формат дає їй змогу поєднувати особистий досвід із професійною роботою журналістки. Приватність у цьому випадку не означає повного мовчання про родину: Трощинська сама визначає, які історії можуть стати частиною публічної розмови, а які залишаються за її межами.
